Фрілансю потихеньку

Зажди дивуюся молодим людям, що хотіли би жити в СРСР. Бабцям не дивно - там пропала їхня молодість. Колись давно, ще за совіцьких часів ми жили у найзвичайнісінькій сім'ї. Блату і знайомств ніяких не було, тому харчувалися доволі примітивно: суп, картопля, каша, макарони, соління. Літом часом попадалися свіжі овочі. Більшість продуктів була в дефіциті.
Добре пам'ятаю, як туристи перед походом діставали московську ковбасу. Її висушували, щоб вона стала легшою і не псувалася, і брали в похід. М'ясо, птиця, риба, фрукти та салати були святковими стравами. За молочними продуктами завжди була черга. Йогурти продавалися чомусь тільки в Москві і Ленінграді. У нас навіть такого слова не знали.
В голодні 90-ті роки стало ще гірше. Тоді вже просто не було грошей на продукти. Купували макарони і крупи мішками, щоб було дешевше. Приходилось вибирати - чи купити буханку хліба чи поїхати на навчання на маршрутці. Тоді я часом ходила в інститут або додому з Рясного через сади і ліс на Підголоско.
А таке харчування в нашій родині зараз (на відміну від того, що було 30 років тому).
( Read more... )

Широко розрекламовані імпортні і наші йогурти в пластикових стаканчиках з майже безмежним терміном зберігання не купую принципово. На смак деякі з них мало відрізняються від мила, порції мікроскопічні, а коштують... Робити йогурт можна і самому дома, декілька разів робили, але є з ним трошки мороки. Потрібно кожен раз залишати трохи закваски і доливати до неї кип'яченого молока. Якщо про йогурт забути, знову приходиться шукати закваску. Тому довіряю місцевому виробнику, що розливає йогурти в м'які півлітрові пакети. Те, що туди таки додають справжні фрукти чи ягоди, можна пересвідчитися - в йогурті попадаються, наприклад, полуничні кісточки. А наявність живих бактерій довелося нещодавно виявити дуже легким способом - забуванням пачки йогурта на пару днів на теплій кухні. Пачка надулася так, що мало не тріснула. Нажаль, зараз у складі цієї марки з'явилися ароматизатори, ідентичні натуральним, буду шукати без них.