Питання книжок

[nadozvilli]

Моїй доні вже п'ять років. Якраз на день народження їй подарували книгу Туве Янсен про мумітролів. Колись у дитинстві у мене такої не було, але я дуже любила японський мультсеріал про мумінків, що показували по польському телебаченню. Мама моя незадоволена, що я читаю дитині таку книгу (проти мультика "Корпорація монстрів" вона також виступала, але вже змирилася). Каже, що зарано їй ще таке страшне читати. Бо там є один страшний персонаж Мара. І каже, що такі книжки для 12-тирічних. А я пригадую себе у тому віці. Вже читала зовсім недитячі книжки і знайдені сховані журнали для дорослих. А що ви читали у 12 років? І що думаєте про мумітролів?

Comments

[lysa-kolbasa.livejournal.com]

Я навчилась читати в 4 роки - завдяки діду.
В 5 читала йому газети =)
Мумі-тролів десь тоді ж освоїла.
Хороша книжка =)

[lada28.livejournal.com]

найбільше в світі в 5 років я любила читати і слухати страшні історії про привидів і відьом ( і потім не спати через них)
мумі-тролів десь тоді читала і пізніше теж, але вони видавалися мені трохи сумними і я не вловлювала іронії (наприклад у книжці про літо і театр, чи в мемуарах тата мумі-троля).

Зате зараз можу читати безкінечно (іронія краще доходить, і описи холодного моря, і психологічна глибина персонажів), купила собі до всього в Польщі товсту біографію Туве Янсон і тішуся:)

[mashua.livejournal.com]

Мені здається, що більшість дитячих "змістовних" книжок цікавіше читати вже більш-менш дорослим, але це не означає, що в дитинстві їх не варто читати, просто по-іншому сприймаєш. Якщо дитина слухає із цікавістю - це головний показник, чи книжка підходить, принаймні, я так думаю.
(До сих пір одна з найякскравіших згадок з дитинства - років 7-8, принаймні, мені так здається, може, трохи більше - як мама на дачі читала нам з подругами вголос "Войну і мир", не знаю, що ми розуміли, але було дуже цікаво!)

[rainy-lily.livejournal.com]

мій номер один письменник у дитинстві була Астрід Ліндгрен, я напевно й зараз з неменшим задоволенням можу прочитати Пеппі Довгупанчоху. а от з мумі-тролями не склалось - я про них не знала, а тепер, у дорослому віці, вони мені шось не йдуть. книжки стоять на полиці і чекають певно моїх дітей - тоді і я прочитаю)

[terwik.livejournal.com]

Ну да чо, вони ж кльові, хоча більшість казок мені здавалися трохи нудними, найбільше запам'яталася та, в якій мумі-папа поплив в молодості мандрувати, а страшного ніц не пам'ятаю.

[kazkarka-lu.livejournal.com]

Ти чудова мама і я певна, що ти карещ за всіх відчуваєш, що донечці варто читати.
В 5 рочків мені мама читала нарнію, трошки згодом, років у 7 вона мені читала Білі гори (доволі страшна книга з англійської фантастики, яку я обожнювала) і "Меч і сумка" казкова але теж здається не безхмарна. Плюс я доволі рано почала дивитись ужастики, які в ті часи йшли кожного вечора по телевізору.
А в 12 я уже читала Ніцше і Гаррі Поттера (дивне поєднання, визнаю)і ще фентезі Г.Л. Олді.

[morning-rainbow.livejournal.com]

"Мумі-тролі" - дитяча книжка, так. Але у дитинстві я читала далеко не все, і коли купила минулого року три томи українських "мумі-тролів", то почала з тому третього, і в мене склалося враження, що деякі оповіді - універсальні (і для дітей, і для дорослих). Тобто дитина може їх читати, але якщо прочитає в страшому, або навіть у дорослому віці, то відкриє для себе набагато більше. Мене дуже вразила одна з таких казок - "Гемуль, який любив тишу".