nadozvilli | Благі наміри

Зять баби Параски родом з одного великого міста на Дніпрі. Він уже кілька років живе з її дочкою у Львові. Дивується з західняцьких традицій, вчить українську мову. А на літо приїздить з сім'єю до Параски в Карпати, у хатину на горі на краю села. До найближчих сусідів там досить далеченько.
Одного разу він побачив, що коло хати лежить висока і досить груба з одного боку тичка. І вирішив зробити для дітей і племінників баскетбольний майданчик. Дуже глибоку яму для тички викопати не вдалося - карпатська земля кам'яниста. Прийшлось підпирати тичку з усіх сторін чим прийдеться. Замість кошика на тичці була прибита велика бляшанка від консерви "Івасі" без дна.
Діти встигли навіть трошки побавитися у баскетбол. Але коли баба Параска вийшла на подвір'я, то сплеснула руками і скрикнула: "Матінко свята! Хто ж це для половика сідало зробив?" Так у Карпатах називають беркута. Великий гордий птах сидів на ободі від івасів і пильно дивився за курями на подвір'ї.
Отак і закінчилася історія розвитку баскетболу у карпатському селі - конструкцію розібрали.