Недавно помітила в нашому ряснянському супермаркеті новітній вид дитячого жебрацтва. Хлопці середнього шкільного віку випрошують у людей, що закупилися, акційні картки з малюнками диснеївських персонажів і завданнями з англійської мови. Не думаю, що їм дуже багато перепадає, бо ті люди, що мають дома дітей чи внуків, ті карточки їм і так не віддадуть. А ті, що дітей не мають, просто не беруть ті картки на касі.
От мене розбирає цікавість - чи то діти так хочуть вчитися англійської мови, чи вони ті картки потім продають однокласникам? Варіант, що вони аж так люблять Діснея, щось не дуже правдоподібний.