Калина як дівчина у вінку

Здійми й на крилах , вітре, віднеси
У край звідки веселка почина рости,
Де ніч із ранками стрічається щодня,
І де мурашок полохлива тріскотня,
Де джерело струмить неначе спів,
А матіоли проводжають в казку снів
Де мальви зустрічають край воріт,
І соняхи всміхаються у слід,
Там, де калина як дівчина у вінку
Милується у люстерку-ставку
Здійми й на крилах, вітре, віднеси
Мене у край нетлінної краси...
                                                            Світлана Матвійчук