Життєва мудрість

Нещодавно на іменинах бабусі бачилась з її братом. Він завжди надзвичайно балакучий і позитивний чоловік, незважаючи на вік, деякі проблеми зі здоров'ям та інші дрібні життєві негаразди. Живе він не у Львові, а у райцентрі, тому нажаль бачимося рідко. Хіба на весіллях. Сподобалося, те що він розказував: "Я ніколи нікому не позичаю грошей. І сам ні в кого не беру. Як можу дати, то дам. А як не маю, то ні. Якщо я позичу, а людина не зможе вчасно віддати, то і я буду нервуватися, і вона. Кому то треба? А так люди мені віддячують, тільки не грошима. Грошей не візьму". І от тоді він розповів, що він побудував свою хату, не вклавши в неї жодної копійки. По перше будовою він займався сам, не наймав ні бригади, ні помічників. Будматеріали дісталися йому "по бартеру". А ще у нього коло хати великий город з виноградником, а також він вирощує птицю. Завжди вдома є запаси городини, вина. Якомусь знайомому він дав продуктів, той натомість допоміг йому поштукатурити кімнати. Інший знайомий майстер віддячив тим, що полагодив швейну машинку. Ну і так далі.
P.S. Знайомий, якому дідусь давав продукти, почав було рахувати, скільки ж то в гривнях. Але той сказав: "А ну перестань! Як будеш рахувати, то прийдеться заплатити."

Дочекалася

Моя доця до цього часу вчила букви і переписувала слова, написані мною. А сьогодні сама склала з букв слово "ЮНГА". І це мене дуже тішить. Я в її роки уже сама собі читала книжки.