Мене теж не колише. Але баків завжди хвилювало. Я виросла під фразу: "шо про тебе люди скажуть". Це вже ставши дорослою, я одного разу огризнулася мамі, що мене не гребе що чужі люди про мене скажуть. Чому, приїхавши у відпустку на тиждень, я маю прокидатися і вискакувати з ліжка в 6 ранку, бо опів на 7 може зайти ото ВВС, якому робити нічого 24 години на добу і раптом застане мене в ліжку? Чому я маю сідати з ними на лавочку і розказувати як в мене справи, щоб вони не образилися? Мені глибоко до задниці їхні образи... Але дратувало, що мама цим переймалася.